Урок в 10 класі.                                                                          Дата.01.04.                                                                                                                                                                Тема. Закономірності   рядів   спадкової мінливості.                                                                                          

 Вивченням спадкової мінливості культурних рослин і їхніх предків займався відомий генетик та селекціонер Микола Вавилов (1887-1943). Багаторічні дослідження дозволили йому 1920 року сформулювати закон гомологічних рядів спадкової мінливості.

Закон гомологічних рядів спадкової мінливості. Сутність закону полягає в тому, що генетично близькі види й роди характеризуються схожими рядами спадкової мінливості з такою правильністю, що, знаючи ряд форм у межах одного виду, можна передбачати знаходження паралельних форм у інших близьких видів і родів. Що ближче генетично розташовані в загальній системі види й роди, то повніша схожість у рядах їхньої мінливості.

На прикладі злакових М. Вавилов показав, що схожі мутації виявляються в цілій низці представників цієї родини. У м'якої та твердої пшениці, а також ячменю відомі форми з довгими та короткими остюками й без остюків, а з опуклостями на їхньому місці (рис. 206), у ссавців спостерігають альбінізм і відсутність шерсті, у птахів - альбінізм і відсутність пір'я.

Цей закон має генетичне підґрунтя: ступінь спорідненості організмів прямо пропорційний ступеню подібності структури генів. Тому й мутації цих генів можуть бути подібними, а у фенотипі це виявляється подібною мінливістю ознак у близьких видів. Закон вказує селекціонерам напрями штучного добору.

Гомологічні ряди спадкової мінливості

Гомологічні ряди спадкової мінливості за остюками: 1-4 - м'яка пшениця; 5-8 - тверда пшениця; 9-12 - шестирядний ячмінь.

Форми з довгими остюками (1, 5, 9)

Форми з короткими остюками (2, 6, 10)

Здуті форми (3, 7, 11)

Форми без остюків (4, 8, 12)

Завдання.    Наведіть інші приклади гомологічних рядів спадкової мінливості, використовуючи додаткові джерела й інтернет-ресурси.                           

9 клас                                                                         Дата: 01.04.                                                     

 Тема. Механізми видоутворення

Пригадайте(усно)

1.      Що таке еволюція?

2.      Назвіть відомих еволюціоністів.

3.      Основні положення Ж.Б. Ламарка.

4.      Основні положення Ч.Дарвіна.

5.      Що таке еволюційні чинники?

6.      Назвіть та поясніть основні чинники еволюції.

7.      Що таке природний добір?

Біологічні задачі (спробуйте  виконати одну з них) 

1.       На загущеній ділянці зібра­ли значно менше моркви, ніж на ділянці з нормальною густотою.Чим пояснити цю різницю?

2.   Селекціонер створив висо­коврожайний сорт огіркидля ви­рощування в теплиці. Чи можна цей сорт вирощувати у відкрито­му грунті? Під час пояснення ви­користайте вчення Дарвіна

3.   Уявіть , що ви розводите го­лубів. У вас є можливість працю­вати лише з однією формою —парою диких сизих. Потрібно ви­вести від них нову породу із чор­ним оперенням. Як ви розв'яжете цю проблему, керуючись ученням  Дарвіна?

 Мотивація.

Всього відомо 14 видів Дарвінових в'юрків, що належать до 6 родів. Кокосовий в'юрок - єдиний представник свого роду, він мешкає на о. Кокос на відстані 800 км від Галапагосів. Усі 14 видів Дарвінових в'юрків мають схожу будову тіла, короткий хвіст і короткі крила із закругленими кінцями, а відрізняються одне від одного розміром і формою дзьоба. Одні види в'юрків зустрічаються рідко, інші поширені всюди.

Яке значення мало відкриття Дарвінівських вюрків? .Всі в"юрки належать до одного і того самого виду. А що таке вид, як утворюються види? Про це сьогодні піде мова на нашому уроці.

Поняття про мікроеволюцію

Мікроеволюція — це еволюційний процес, що відбувається в межах виду й веде до його зміни й виникнення нового виду. Процес видоутворення починається в популяціях, тому популяція є елементарною еволюційною ланкою.

Рушійним фактором еволюції  є природний добір.Природний добір спрямовує різні  елементарні зміни фенотипів, що виникли внаслідок мутацій, у бік формування адаптацій організмів до змін умов довкілля.

-          Що таке адаптація?

Мікроеволюція забезпечує формування найрізноманітніших адаптацій.

                                               

Поняття про видоутворення

Вид — це сукупність популяцій особин, подібних між собою за будовою, функціями, місцем у біогеоценозі (займають одну екологічну нішу), що населяють певну частину біосфери (ареал), вільно схрещуються між собою у природі (для видів зі статевим розмноженням), дають плідне потомство й не гібридизуються з іншими видами.

Існує кілька можливих способів утворення нового виду. Найважливішою умовою утворення виду є ізоляція його окремих популяцій. Класифікація способів видоутворення побудована саме на різниці у способах створення ізоляції між різними популяціями виду.

1.      Географічне видоутворення (перегляд відео ).

2.      Екологічне видоутворення (перегляд відео 

                                  

Завдання на порівняння

Порівняйте географічне та екологічне видоутворення(виконати всім)

Ознака	Видоутворення
	географічне	екологічне
З якими територіями пов’язане?
Які форми ізоляції діють?
Якими шляхами здійснюються?
Приклади

01.04.       Урок біології.  7клас.
 Тема.     Індивідуальний розвиток та ріст тварин.

- Як вам вже відомо, розвиткові організмів передує процес їх розмноження. Давайте згадаємо основні поняття, типи і особливості процесів розмноження у тварин. 

І варіант

1. Яке явище є результатом статевого розмноження:

 а) утворення бруньки;        б) утворення спори ;

 в) утворення зиготи;            г) регенерація.

2. Де у тваринному організмі формуються сперматозоїди?

 а) у бруньці;              б) у ікрі;

 в) у сім’яниках;         г) у яєчниках.

3. Статеві клітини називаються :

 а) гормони;         б) ферменти;

 в) гамети;             г) зигота.

4. Вегетативне розмноження властиве тваринам, у яких добре виражена здатність до:

 а) реставрації;          б) рекультивації;

 в) ехолокації;            г) регенерації.

5. З підвищенням рівня організації тварин здатність до регенерації:

 а) збільшується;            б) зменшується;             в) не змінюється.

6. Організми, у тілі яких розвиваються чоловічі і жіночі статеві залози:

 а) роздільностатеві;             б) гермафродити;

 в) партеногенетичні;            г) однодомні.

7. Явище розвитку кількох зародків з однієї заплідненої яйцеклітини?

 а) партеногенез;              б) поліембріонія;

 в) ембріогенез;                г) метаморфоз.

8. Скільки сперматозоїдів зливається з яйцеклітиною при заплідненні:

 а) 1;          б) 2;            в) 3;            г) 4.

9. Суть явища партеногенезу:

 а) утворення статевих клітин;

 б) відокремлення від організму кількох фрагментів;

 в) розвиток кількох зародків з однієї заплідненої яйцеклітини;

 г) розвитку нового організму з незаплідненої яйцеклітини.

10. Зовнішнє запліднення характерне для:

 а) комах;                     б) кісткових риб;

 в) рептилій;                г) ссавців.

11. Молочко риб – це:

 а) чоловічі статеві залози;            б) чоловічі статеві клітини;

 в) жіночі статеві залози;                г) жіночі статеві клітини.

12. Процеси життєдіяльності в організмі тварин:

 а) регулюються нервовою системою;                б) регулюються ендокринною системою;

 в) обидві відповіді правильні;                              г) обидві відповіді неправильні.

ІІ варіант

1. Процес злиття гамет з утворенням зиготи:

 а) спороутворення;             б) запилення;

 в) запліднення;                     г) брунькування.

 2. Статеві клітини називаються :

 а) гормони;             б) ферменти;

 в) гамети;                 г) зигота.

3. Де у тваринному організмі формуються яйцеклітини?

 а) у бруньці;                     б) у ікрі;

 в) у сім’яниках;                г) у яєчниках.

4. Як називаються організми, які утворюють лише один вид статевих клітин:

 а) однодомні;                           б) гермафродити;

 в) партеногенетичні;              г) роздільностатеві.

5. Вегетативне розмноження властиве тваринам, у яких добре виражена здатність до:

 а) ехолокації;                 б) регенерації;

 в) реставрації;                г) рекультивації.

6. З підвищенням рівня організації тварин здатність до регенерації:

 а) збільшується;             б) зменшується;              в) не змінюється.

7. Скільки сперматозоїдів зливається з яйцеклітиною при заплідненні:

 а) 1;             б) 2;               в) 3;                г) 4.

 8. Явище розвитку нового організму з незаплідненої яйцеклітини?

 а) партеногенез;                б) ембріогенез;

 в) гаметогенез;                   г) метаморфоз.

 9. Суть явища поліембріонії:

 а) утворення статевих клітин;

 б) відокремлення від організму кількох фрагментів;

 в) розвиток кількох зародків з однієї заплідненої яйцеклітини;

 г) розвитку нового організму з незаплідненої яйцеклітини.

10. Внутрішнє запліднення характерне для:

 а) двостулкових молюсків;               б) амфібій;

 в) хрящових риб;                                 г) дощових червів.

11. Ікринки риб – це:

 а) чоловічі статеві залози;                б) чоловічі статеві клітини;

 в) жіночі статеві залози;                   г) жіночі статеві клітини.

12. Процеси життєдіяльності в організмі тварин:

 а) регулюються нервовою системою;                 б) регулюються ендокринною системою;

 в) обидві відповіді неправильні;                           г) обидві відповіді правильні.

Розвиток - це якісні зміни, які послідовно відбуваються в організмі та його окремих частинах упродовж життя, тобто з моменту утворення зиготи і до природної смерті. Цей процес позначають терміном «онтогенез» або «індивідуальний розвиток організму». У процесі онтогенезу виділяють  зародковий (ембріональний)  і післязародковий (постембріональний) періоди.

1) Зародковий період індивідуального розвитку  — це час від утворення зиготи до народження або виходу з яєчних оболонок. У процесі зародкового розвитку тварин виділяють кілька послідовних етапів:

-         Поділ заплідненої яйцеклітини або (доповнення учнів) зиготи, наслідком якого є формування багатоклітинного одношарового зародка.

-         Перетворення одношарового зародка у двошаровий. Зовнішній шар клітин носить назву зовнішнього листка, або ектодерми (гр. ectos - зовні, derma - шкіра), внутрішній шар - внутрішнього листка, або ентодерми (гр. entos - всередині). Порожнина всередині називається гастроцелем, або первинною кишкою, а вхід у кишку називається бластопором, або первинним ротом, його краї зближуються, утворюючи верхню і нижню губи. У первинноротих (до них відноситься більшість типів безхребетних) бластопор перетворюється у (остаточний) рот, у вторинноротих (голкошкірі і хордові) із нього формується анальний отвір, або він заростає, а рот утворюється на протилежному кінці тіла. На цьому етапі завершується ембріональний розвиток у кишковопорожнинних.

-         Формування третього зародкового листка – мезодерми, яка розміщена між енто- й ектодермою (у більшості багатоклітинних тварин).

Зародкові листки дають початок тканинам і органам ембріонів, що розвиваються. З ектодерми формуються епітелій шкіри і шкірні залози, нервова система, зовнішні зябра амфібій тощо. Похідними ентодерми є хорда, кишечник, травні залози, плавальний міхур риб, легені тощо. Клітини мезодерми розвиваються в м’язову і сполучну (зокрема, кісткову та хрящову) тканини, канали органів виділення, кровоносну і, частково, статеву системи.

2) Зародковий період завершується народженням тварини або виходом її із зародкових оболонок. Розрізняють такі способи відтворення потомства у тварин: яйценародження, яйцеживородіння і живородіння.

-  

- Отже, у той чи інший спосіб живий організм з’явився на світ. Яка його подальша доля? Пригадаймо, яким може бути післязародковий (постембріональний) розвиток тварин?

3) Постембріональний розвиток тварин може бути прямим або супроводжуватися перетворенням — метаморфозом (від грец. metamórphosis — перетворення) — глибоке перетворення будови організму або окремих його органів)

-

- Які біологічні функції непрямого розвитку?

- живильна;

- раціональне використання ресурсів;

- розселювальна функція;

- забезпечення зараження хазяїв.

5) - Паралельно з розвитком  відбувається  ріст організму. Згадаймо, що таке ріст?

Ріст — це збільшення розмірів і маси особини за рахунок збільшення кількості клітин або їх розтягування.

- Які бувають типи росту  організмів? Який з них властивий рослинам? А тваринам?

Розрізняють обмежений і необмежений типи росту. За обмеженого типу ріст припиняється після досягнення певного віку (більшість ссавців, комах, птахів). У разі необмеженого типу росту особини ростуть упродовж усього життя (молюски, риби).

- Пригадайте, як змінюється інтенсивність росту у рослин наших помірних широт із зміною сезонів?

 Так, у рослин помірних широт ріст у зимовий час припиняється, а весною поновлюється. Отже, процесу росту властива періодичність. Подібне спостерігаємо у тварин. Наприклад, членистоногі ростуть під час линяння, коли старі покриви скинули, а нові ще не затверділи.  Тому розрізняють безперервний і періодичний ріст. Період тимчасового фізіологічного спокою в розвитку називається діапаузою. Діапауза характеризується різким зниженням інтенсивності обміну речовин у клітинах. Вона властива комахам, багатьом хребетним. У деяких ссавців північних широт діапауза відбувається в зимовий час (ведмеді, соні, байбаки) і називається гібернацією (сплячкою). Діапауза комах може тривати від декількох годин до декількох років.

-

- Вставте у речення пропущені слова (Переірте себе)

1) Індивідуальний розвиток організму - це ….

2) Період розвитку від утворення зиготи до народження називають ….

3) Цей період характеризується перетворенням одноклітинної зиготи на …  ….

4) Розрізняють такі способи відтворення потомства у тварин: …, … і ….

5) Післязародковий розвиток тварин може бути … або супроводжуватися перетворенням — ….

6) … - це процес  збільшення розмірів і маси особини.

7) У залежності від тривалості ріст буває … і ….

                       .                                          

01.04. Урок біології.  6 клас

Тема.Різноманітність голонасінних ,їх значення в природі та житті людини

Голонасінні одна з найдревніших груп рослин які з’явились близько 400 років тому. Розквіт голонасінних приходиться на тріасовий період. Судячи з ряду ознак в цей час на землі панував сухий та холодний клімат Саме тому голонасінні мають велику кількість ознак що характерні посухостійким рослинам. Сучасні голонасінні рослини походять можливо від вимерлих голонасінних папоротей. Скоріш за все їх повністю витіснили більш пристосовані до життя предки сучасних голонасінних рослин.
До відділу Голонасінних належить 4 класи Царство   РослиниВідділ Голонасінні  Клас                                Клас                                Клас                        Клас            Саговники                         Гнетові                            Гінкгові                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  Хвойні                                                                                                                                    Клас Саговники Деревовидні рослини, стовбури яких – циліндричні чи бульбовидні. Листки великі, папоротеподібні, розміщені пучком на верхівці стовбура. Відомі мільйони років.
Клас Гнетові Це – кущі, ліани, рідко дерева. Листки – супротивні, цільнокраї . Від стовбура вельвічії (1,5 м) відходить 2 листка. Листя вельвічії росте все життя рослини (1000 років)
 Клас Гінкгові Гінкго – єдиний представник класу, “живий пам’ятник”.
Росте в Китаї, Японії. В перекладі з японської гінкго – “срібний абрикос”.Дерево заввишки 30- 40м (росте до 1500років), листки – трикутної форми.  Хвойні. Клас Хвойні значно перевершує за чисельністю видів та розповсюдженням  усі інші групи Голонасінних. Багато хвойних вам добре знайомі. Це насамперед сосна, ялина, які ставлять у будинках і прикрашають напередодні святкування Нового року., а також модрина, ялиця, кедр кипарис, ялівець. Багато Хвойних – це високі стрункі дерева. До хвойних належать найвищі дерева на Землі –секвої що ростуть у Північній Америці, їхня висота понад 100 метрів, а діаметр стовбура 12 метрів. Рослини довгожителі також є представниками хвойних. Наприклад вік сосни довговічної майже 5000 років.Назва класу походить від форми їхнього листя- хвої. Хвоя частіше має  голчасту форму. Рідше лускату. Вона покрита товстостінною шкіркою й товстим шаром воску. Устячок у хвої мало, і вони розташовані в заглибленнях. Прикритих виступами воскового шару. Хвої Усе це, а також мала поверхня хвої є пристосуванням до зменшення випаровування у зимовий період, оскільки хвойні рослини вічнозелені і не скидають листя восени. Винятком є –модрина. Це листопадна рослина.Хвойні поширені на великих територіях у північній частині Європи, Азії, Північної Америки, у помірному кліматі Австралії та південної Америки. Хвойні далі ніж інші рослини. Просунулися на північ. Вони утворюють великі хвойні ліси. Або беруть участь у формуванні мішаних лісів Розмноження хвойних Навесні на верхівці молодих пагонів можна побачити маленькі червонуваті шишки. Це   жіночі шишки. Жіноча шишка складається осі або стрижня,  на якому розташовуються луски. На лусках жіночих шишок нічим не захищенні ніби голі(звідси і назва голонасінні) лежать насінні зачатки в кожному з яких утворюється яйцеклітина. На цих же пагонах на яких розташовані жіночі шишки знаходяться і чоловічі шишки. Вони розташовуються н на верхівці молодого  погона. А біля його основи Чоловічі шишки дрібні, овальні,. Жовті і зібрані у тісні групи.Кожна чоловіча шишка складається з осі, на якій також розташовані лусочки. На нижній стороні кожної луски по два пилкових мішка (мікроспорангії), в яких дозріває пилок в яких дозрівають чоловічі статеві клітини –сперматозоїди Запліднення у сосни відбувається через 1рік після потрапляння пилка на жіночу шишку. А обсипається   насіння ще через півтора роки під кінець зими  на цей час доросла жіноча шишка   стає бурого кольору розміром 4-6смКоли луски дозрілої жіночої шишки розкриваються стає видно що насіння лежить попарно на верхній частині луски у їх основи. Насіння розташовується відкрито, голо кожна насінина сосни має прозоре крильце, що забезпечує перенесення його вітром. Розмноження здійснюється в два етапи запилення і запліднення Процес запилення:-         Пилок осідає на сім’яні зачатки жіночої шишки
-         Пилок проникає всередину сім’яних зачатків через пилковхід
-         Лусочки змикаються і склеюються смолою
-         Підготовка до запліднення
-         Пилок проростає утворює спермії і пилкову трубку
 Процес запліднення: - Запліднення відбувається сім’яних зачатках через 12місяців після запилення- Спермій зливається з яйцеклітиною з утворенням –зиготи
- З зиготи розвивається зародок- А з сім’яного зачатка – насінняШишка росте і поступово дерев’яніє а колір стає бурим. Наступної  зими шишки розкриваються і насіння висипаються. Вони можуть довгий час знаходитися у стані спокою і проростають тільки за сприятливих умов   Сосна звичайна         Сосна — світлолюбна рослина, зовнішній вигляд якої залежить від умов життя. У густому лісі дерева сосни прямі, стрункі, з гладеньким стовбуром, досягають 35–40 м заввишки. «Прозора» крона розміщується на самій верхівці. Нижні бічні гілки не витримують затінення і рано відмирають. На відкритих місцевостях сосни мають крислату крону. Соснові ліси трапляються в найрізноманітніших умовах, у тому числі на піщаних ґрунтах, болотах, крейдяних горах, голих скелях.
Коренева система сосни стрижнева, дуже добре розвинена. Крім довгих коренів, головних або бічних, є короткі дрібні й дуже галузисті бічні, як правило, з мікоризою. Додаткових коренів немає. Форма кореневої системи залежить від типу ґрунту. Так, на піску в сосни, крім глибоких коренів, розростаються численні поверхневі, на болотах — лише поверхневі корені.         Стовбур сосни має тонку кору (флоема голонасінних не містить клітин-супутників) і масивну деревину, яка складається з трахеїд. Паренхіми в деревині дуже мало. Вона розміщена навколо смоляних ходів — видовжених міжклітинних просторів у вигляді каналів, заповнених ефірними оліями, смолою, бальзамом. Усі ці речовини виділяються клітинами одношарового епітелію, який вистилає смоляний хід.
         У стовбурах сосни чітко виражені річні кільця приросту деревини. Вони утворюються, як і у квіткових рослин, у результаті сезонної періодичності в діяльності камбію.
         Сосна — вічнозелене дерево, її листки — сизо-зелені голки (хвоя) — живуть 2–3 роки. Розміщуються попарно на молодих гілках, на верхівках укорочених пагонів. Поверхня хвої вкрита товстим шаром кутикули, під якою знаходяться дрібні клітини епідермісу зі значно потовщеними стінками. Продихи містяться глибоко в мезофілі і заповнені зернами воску. Таке розміщення продихів є пристосуванням для зменшення випаровування води. Завдяки цьому взимку сосна за наявності хвої випаровує води в десятки разів менше, ніж оголені покритонасінні.
         Ранньою весною на гілках сосни із зимуючих бруньок з’являються нові пагони. Розрізняють два типи пагонів: видовжені, укриті буруватими лусками, і вкорочені, що сидять у пазухах цих лусочок і несуть по дві хвоїни. Молоді хвоїни нових пагонів м’які, мають яскраво-зелене забарвлення. У другій половині літа на кінці видовжених пагонів закладаються бруньки.
Ялина європейська         Ялина — вічнозелене високе струнке дерево з конусоподібною кроною. На відміну від сосни, ялина тіньовитривала, у зв’язку із цим нижні гілки живуть довго. Хвоя ялини коротка, жорстка, сидить поодиноко, укриваючи всю гілку, живе на дереві від 5 до 9 років. Коренева система поверхнева, тому сильні вітри можуть вивернути дерево з коренями. До ґрунту ялина вибагливіша, ніж сосна.
         Розмножується ялина, як і сосна, насінням, але шишки в неї більші, насіння дозріває пізно восени того ж року. Стиглі шишки розкриваються, вивільняючи насіння тієї ж осені або взимку, після чого відпадають цілком. Насіння проростає навесні наступного року на вологому поживному ґрунті в тіні дерев. Перші 15 років ялина росте повільно, щорічний приріст становить 5–15 см, після чого вона починає рости швидше і переганяє сосну.  

		Ялівець звичайний  або верес — чагарник, рідше невелике дерево. Насіння знаходиться в шишкоягодах, які після дозрівання стають чорними. Хвоя і насіння містять багато ефірних масел і фітонцидів.
		Тис ягідний — рідко зустрічається, ця рослина охороняється. Насіння знаходиться в червоних шишкоягодах. Всі частини тиса є отруйними!
		У модрини європейськоїхвоя є тільки влітку, восени вона її скидає.
		Туя або життєве деревовикористовується в декоративному садівництві. Її хвоя лускоподібна. На гілках розвиваються невеликі шишечки.
		Гінкго — найдавніша рослина з відділу голонасінних. Восени воно скидає листя-віяла. У медицині використовується для приготування лікарських препаратів.

До уроку в 11 кл."Антропічний вплив на біорізноманіття"

ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ

У Конвенції про охорону біологічного різноманіття термін «біологічне різ­номаніття» визначається як різноманітність живих організмів з усіх джерел, включаючи наземні, морські та інші водні екосистеми й екологічні комплек­си, частиною яких вони є; це поняття включає в себе різноманітність у рамках виду, між видами й різноманітність екосистем».

Поняття «біорізноманіття» почало широко застосовуватися після того, як 1986 року в США відбувся Національний форум з біорізноманіття, а 1988 року за результатами його діяльності відомий американський біолог Едвард Вілсон видав книжку «Біорізноманіття».

Біорізноманіття, яке існує сьогодні, — це продукт еволюції життя впро­довж мільярдів років, який визначається природними процесами й на який усе більше впливає людська діяльність. Біорізноманіття — це тканина життя, складовою частиною якої є ми і від якої ми повністю залежимо. Для людей біо­різноманіття має економічну, рекреаційну, культурну, екологічну та інші цін­ності. Наше власне здоров'я, а також здоров'я економіки й суспільства в цілому залежить від безперервного отримання різноманітних «екосистемних послуг», замінити які буде або дуже дорого, або просто неможливо, тобто тих вигод, які людство отримує від екосистем. Це послуги екосистем із забезпечення людства природними ресурсами, здоровим середовищем існування, іншими екологічно й економічно значущими «продуктами».

Причини деградації біорізноманіття

Руйнування природного середовища життя

Це основна причина вимирання біологічних видів. Сюди належить заготовка деревини, добування корисних копалин, вируб лісу під пасовища, будівництво дамб і автомагістралей на місці незайманих ділянок дикої природи. Екосисте­ми змушені «відступати», а флора й фауна, що живе в них, утрачає необхідні умови існування. Природне середовище розчленовується, руйнується і знищу­ється. Порушуються маршрути міграцій. Генетичне різноманіття бідніє. Попу­ляції тварин і рослин не можуть протистояти хворобам та іншим несприятли­вим факторам. Урешті-решт біологічні види один за одним вимирають.

Чужорідні види

Коли людина ввозить у будь-яку екосистему чужорідні біологічні види, вони можуть зайняти екологічні ніші, що до того належали іншим видам. Іноді чужорідні види змінюють усю екосистему настільки, що витісняють інші види, або приносять із собою такі хвороби, проти яких у них немає імунітету.

Надмірна експлуатація природних ресурсів

Деякі біологічні види гинуть саме з цієї причини. Яскравий приклад цьо­го — мандруючий голуб. На початку XIX століття популяція цих птахів у Пів­нічній Америці була найчисельнішою. Але наприкінці того ж століття, у ре­зультаті полювання на них, цей вид опинився на межі зникнення, а у вересні 1914 року в зоопарку міста Цінціннаті помер останній мандруючий голуб.

Швидке зростання населення

У середині XIX століття чисельність населення Землі складала один мільярд осіб. Через півтора століття, коли ця кількість збільшилася до шести мільярдів, люди стали замислюватися, що використання ними природних ресурсів переви­щує допустимі норми. Населення нашої планети невпинно зростає, і з кожним роком темпи витіснення нами різних видів тварин викликає все більше три­воги.

Загроза глобального потепління

Згідно з оцінками Міжурядової комісії з кліматичних змін, протягом остан­нього століття температура на Землі може підвищитися на 3,5 градуса за Цель-сієм. Таке різке потепління може викликати зникнення деяких видів тварин і рослин. За даними досліджень, підвищення температури води — одна з при­чин загибелі коралових рифів, які є середовищем життя багатьох морських ор­ганізмів.

За оцінками вчених, підняття рівня Світового океану на 1 м може призвести до затоплення великих прибережних ділянок заболочених земель, багатих різ­номанітною флорою та фауною. Деякі вчені вважають, що глобальне потеплін­ня викличе танення льодового покриву Гренландії й Антарктиди, а це загрожує екологічною катастрофою.

УЧЕНІ ПОПЕРЕДЖАЮТЬ ПРО ПОЧАТОК МАСОВОГО ВИМИРАННЯ НА ЗЕМЛІ. ЧИМ ЦЕ ЗАГРОЖУЄ ПЛАНЕТІ ТА ЛЮДЯМ


Попереднім масштабним вимиранням було те, що знищило динозаврів протягом Крейдового періоду.

Масовим вимиранням зазвичай вважається втрата приблизно 75% усіх видів, що існують на Землі, протягом невеликого у геологічному розумінні проміжку часу – він має бути меншим ніж 2,8 млн років.

Від часів Кембрійського періоду, який розпочався близько 540 мільйонів років тому, були лише 5 великих періодів вимирання, що відповідали цим критеріям, пише Science Alert. Проте останнім часом точиться усе більше розмов про те, що ще один, шостий період масового вимирання, уже розпочався.



П'ять періодів вимирання

Періоди масового вимирання, які характеризуються знищенням щонайменше 75% біорізноманіття,  в історії траплялися неодноразово - у середньому, кожні 100 мільйонів років, починаючи від Кембрійського періоду.

Кожен період масового вимирання тривав від 50 тисяч до 2.76 мільйонів років. Перший припав на кінець Ордовицького періоду, близько 443 мільйонів років, і знищив понад 85 відсотків усіх видів.Причиною катастрофи тоді став клімат. Спершу настало глобальне обледеніння (льодовиковий період), а згодом – раптово потеплішало.


Погляньте їм у вічі. Тварини, яким загрожує вимирання
Другий період масового вимирання відбувся приблизно 374 мільйонів років тому, наприкінці Девонського періоду. Унаслідок нього загинуло 75% усіх видів, більшість з яких були безхребетними, які проживали на дні тропічних морів.

Цей період у минулому планети характеризувався сильними змінами у рівні моря та мінливістю клімату. Примітно, що саме у цей період рослини почали поступово розростатися висохлою раніше землею, а глобальний рівень вуглекислого газу на планеті різко знизився. Доповнювали ситуацію трансформація ґрунту та періоди, коли рівень кисню був досить низьким.



Проте перший та другий періоди масового вимирання були відносно несерйозними порівняно з третім, який відбувся протягом Пермського періоду близько 250 мільйонів років тому. Тоді планету було практично спустошено - загинуло понад 95% усіх видів, які її населяли.

Що спричинило глобальну катастрофу – досі достеменно невідомо. Проте існує кілька гіпотез. Одна з найпопулярніших – удар астероїда, унаслідок якого повітря стало засмічене дрібними частинками, що призвело до створення несприятливих для життя багатьох тварин умов.

Інші ймовірні причини – виверження вулкану (що призвело до збільшення вуглекислого газу у атмосфері) або ж надходження води з низьким вмістом кисню углиб океану. Через 50 мільйонів років після Пермського вимирання настало ще одне масове вимирання – Тріасове.

Унаслідок нього було знищено близько 80 % видів, що населяли планету. Ймовірна причина -  колосальна геологічна активність у Атлантичному океані, яка мала б підвищила концентрацію CO 2 в атмосфері, збільшила глобальні температури та призвела б до окислення океанів.


Мільйонам тварин і рослин загрожує вимирання, люди також у небезпеці. Пояснюємо, чому
Останній і найбільш відомий період масового вимирання припав на Крейдовий період. Саме протягом нього загинуло 76% усіх видів, включно з величними динозаврами, що мешкали на суходолі.

Вимирання гігантів дало змогу ссавцях розпорошитися планетою та освоїти нові середовища існування, що зрештою посприяло виникненню людей. Найімовірнішою причиною вимирання у Крейдовий період вважається удар астероїда або виверження вулкана (не виключено однак, що могло статися і одне, і інше).  Теорія про знищення динозаврів ударом астероїду має досить вагоме підтвердження – величезний імпактний кратер, розташований на півострові Юкатан. Він має назву Чиксулуб та завширшки понад 150 кілометрів.

Шоста хвиля вимирання

Дані, зібрані на основі попередніх періодів масового вимирання, свідчать про те,  що за відсутності впливу людини на природу, види тварин і рослин живуть близько 1 млн років. Проте учені зазначають, що антропогенні чинники здатні суттєво скоротити життя.

Знищення та руйнація природного середовища існування тварин, використання тваринних ресурсів (на кшталт вилову риби та полювання), хімічне забруднення, а також поширення на певних місцевостях невластивим їм видів та глобальне потепління суттєво збільшують ймовірність стрімкого зникнення біорізноманіття.

Учені наголошують, що сучасні темпи вимирання можуть перевищувати ті, що були до появи людини, щонайменше у 10, а щонайбільше – у 10 000 разів. У публікації The Conversation зазначається, що пришвидшення може свідчити про початок нового, шостого періоду масового вимирання.


Відповідно до Червоного списку видів під загрозою вимирання Міжнародного союзу з охорони природи, зараз зменшується кількість та регіон поширення 32% усіх видів.

Так, від 1970 року зникло близько 60% усіх хребетних. Нещодавно стало відомо також про суттєве скорочення популяції комах – відповідно до дослідження, опублікованого у журналі Biological Conservation, понад 40% видів поступово зникають у всьому світі, а третина видів перебуває на межі повної загибелі.


За останні 50 років зникло й 90 видів амфібій. А більше 500 видів – скоротилися у кількості. Невтішні висновки, що вказують на те, що Земля вже ймовірно зіткнулася з шостим періодом вимирання, цьогоріч опублікували й в ООН.

Так, у доповіді Міжурядової науково-політичної платформи з біорізноманіття та екосистемних послуг IPBES зазначається, що глобальний показник вимирання видів вже "перевищує середні показники за останні 10 мільйонів років у десятки, якщо не у сотні разів".

А якщо не вдатися до рішучих дій, ця тенденція лише продовжуватиметеся. Автори праці зазначають, що від 500 тисяч до 1 мільйона видів живих організмів, що населяють планету, загрожує зникнення.

Чому це небезпечно

Дослідження, опубліковане 2018 року у Scientific Reports, вказує на те, що втрата навіть одного виду може мати потенційно небезпечні для майбутнього наслідки і створити так-званий "ефект доміно", що може винищити усю систему. Адже, наприклад, квіти не зможуть вижити без комахи-запилювача.

"Якщо не брати до уваги подібне спів-вимирання, це применшує наслідки від втрат одного виду від таких явищ, як зміни клімату, у 10 разів", - зазначив у прес-релізі співавтор дослідження Кріді Бредшоу.


Як людство може врятувати Землю від кліматичних змін
Примітно також, що якщо вимирання продовжуватиметься й надалі, відновитися від нього не просто. Так, у праці, опублікованій у журналі Nature Ecology and Evolution, зазначається, що щоб оговтатися від масового вимирання, що знищило динозаврів, у планети пішло близько 10 мільйонів років.

"Втрати біорізноманіття не вдасться відновити менш ніж за мільйони років. Тож коли ми уявляємо собі знищення екосистем коралових рифів, тропічних лісів, полів чи будь-чого іншого, варто розуміти, що у людському розумінні ці втрати будуть вічними", - сказав у коментарі Business Insider співавтор дослідження Кріс Ловері.

Унаслідок зникнення біорізноманіття напряму постраждають люди, адже це призведе до поступового скорочення запасів харчування. Як людство зможе врятуватися, якщо унаслідок техногенної або природної катастрофи їжі стане замало - читайте у матеріалі ТСН.ua.



Україна – батьківщина мамонтів, і це не жарт. На початку 20-го століття біля прикарпатського села Старуня знайшли рештки тварин Льодовикового періоду, зокрема мамонтів та волохатих носорогів, ідеально муміфікованих місцевими ґрунтами.